Судова влада в демократичних країнах

Судова влада в демократичних країнах

Читайте также:
  1. Бернар Турте в своей подвесной системе в Красноярске, 2006 год (фото Влада Еремина, Москва).
  2. В. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
  3. В. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
  4. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
  5. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
  6. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
  7. ВИКОНАВЧА ВЛАДА

Поділ влади як основоположний принцип державного ладу.В сучасних демократичних суспільствах цей принцип передбачає окреме існування органів законодавчої, виконавчої та судової влади та розподіл повноважень між ними. Його реалізація дає змогу краще організувати державне управління та забезпечити створення системи стримування і противаги, яка не дозволяє тій чи іншій гілці влади, а отже, й окремим її представникам перевищити свої повноваження та, підпорядкувавши собі інші органи державної влади, стати колективним або одноосібним диктатором.

Судовій владі за цих умов відводиться роль арбітра у конфліктах між громадянами та контролера за виконанням законів, діями представників державних органів. Судова влада покликана не допускати неправомірних дій держави щодо її громадян. Правосуддя забезпечує дотримання прав і свобод громадян та захист їх у випадку порушення, є гарантом законності й порядку у суспільстві.

Значення судових органів у сучасних державах полягає ще й у тому, що вони виступають своєрідним регулятором стосунків у суспільстві, яке складається з різних, часто-густо конфліктуючих груп та індивідів з різними цінностями, сподіваннями, інтересами. Система правосуддя має розв’язувати конфлікти, що виникають між окремими громадянами, між групами громадян (асоціаціями, організаціями, об’єднаннями), між окремим громадянином та державою,

У Конвенції про захист прав людини та основних свобод, учасницею якої є Україна, наведений перелік окремих складових елементів системи справедливого судочинства: забезпечення доступу до судової процедури; право кожної людини на справедливий і відкритий розгляд спору чи кримінальної справи; прилюдне оголошення судової постанови та ін.

Моделі судових систем.Судова система кожної країни залежить від історичних, правових традицій, національних особливостей, політичної системи. Структура судових органів визначається й тим, який устрій мас держава — унітарний чи федеративний. Серед розмаїття судових систем виділяються дві основні моделі: система країн континентального або романо-гер-манського права(більшість європейських країн, що історично зазнали впливу римського права) та система країн загального або англо-американ-ського права(Велика Британія, США, Канада та інші країни, правові системи яких будувалися під впливом британських традицій).

Правові системи країн континентальної сім’ї побудовані на писаних законах, у той час коли загальне право грунтується на судових рішеннях (прецедентах), що мають силу норми права. Саме це визначає роль судових органів у системі державних органів та загальні засади здійснення судового провадження. Отже, провадження у судовій справі в країнах континентальної системи права є слідчим, а у країнах загального права — змагальним. Принцип слідства передбачає таку організацію судового провадження, за якої збирання й підготовка доказового матеріалу покладається на суд, а сторони, включаючи свідків, розглядаються як джерела відомостей у справі. Натомість, згідно з принципом змагальності, процес будується на основі змагання сторін, на їхньому прагненні навести якомога переконливіші аргументи й докази.

Такі форми здійснення судового провадження впливають також на роль суду і учасників у справі. Так, за континентальною моделлю сторони є пасивними, а суд — активним учасником процесу, за англо-саксонською моделлю, навпаки, сторони — активні, а суд — пасивний.

Останнім часом спостерігається тенденція конвергенції різних форм здійснення правосуддя, про що свідчить посилення ролі прецедентів та суддів у судовому процесі у країнах-членах Європейського Союзу.

СУДОВА ВЛАДА

Ознаки і функції судової влади.Сутність правосуддя полягає у діяльності органів судової влади з розгляду правових конфліктів. Тому потреба у здійсненні функції правосуддязумовлена передусім наявністю конфліктів у суспільстві і прагненням держави захистити від будь-яких посягань установлений правопорядок. Це роблять суди у порядку кримінального, цивільного та інших видів судочинства.

Загрузка…

Зміст кримінального судочинства,зокрема, полягає у розгляді на судових засіданнях справ і застосуванні встановлених законом заходів щодо покарання осіб, винних у скоєнні злочину (серйозного порушення закону), або виправдання осіб, які не є винними у пред’явленому їм кримінальному обвинуваченні. Вина звинуваченого у скоєнні злочину може бути встановлена тільки за вироком суду.

Змістом цивільного судочинстває розгляд і розв’язання по суті спорів, пов’язаних із захистом прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб чи держави. Тільки суд може позбавити громадянина можливості розпоряджатися своїми правами у випадках, передбачених законом.

До юрисдикції органів судової влади належать також скарги на неправомірні дії посадових осіб, котрі обмежують права громадян. Таким чином судові органи виконують функцію контролю.Йдеться про контроль за законністю й обгрунтованістю рішень, прийнятих представниками державних органів.

Функція правосуддя поширюється також на випадки, коли потрібно офіційно засвідчити факти, що мають юридичне значення: безвісна відсутність особи, фактичні шлюбні відносини тошо. Тільки суд може позбавити громадянина змоги розпоряджатися майном через душевну хворобу.

Сучасним судовим системам світу притаманні такі важливі ознаки, як винятковість, самостійність, повнота, законність та незалежність судової діяльності.

Винятковість судової владихарактеризується низкою властивостей. По-перше, це означає, що жодний інший орган державної влади й управління не має права брати на себе повноваження судової влади. По-друге, винесення рішення у конкретній справі є прерогативою суду і це положення підкреслює винятковість судових рішень. Держава тільки суду надає право використовувати примусові повноваження державної влади, а саме: в установленому законом порядку застосовувати цивільно-правові санкції у цивільній справі, визнавати особу винною у скоєнні злочину та призначати покарання у кримінальній справі. По-третє, винятковість судової влади характеризується особливим порядком формування суддівського корпусу і за потреби притягнення суддів до відповідальності. Вимоги, що ставляться до судді, його обов’язки при здійсненні правосуддя і поза судовою діяльністю спе-

цифічні і чітко окреслені у законах. По-четверте, зазначена ознака стосується й особливого правового становища учасників судового процесу. Саме в стадії судового розгляду права та обов’язки учасників процесу детально регламентовані й забезпечені відповідними гарантіями. Наприклад, громадянин вважається невинним у вчиненні злочину і не може бути підданий кримінатьному покаранню, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

Самостійність судової владизумовлена конституційним принципом поділу влади, проголошеним у більшості, країн світу. Кожна з гілок влади самостійно виконує лише їй притаманні функції, не підпорядковуючись одна одній. Судова влада покликана захитати свободи громадян, забезпечувати дотримання законності у країні. Рішення, шо виносяться органами судової влади, завдяки їхній самостійності не потребують будь-якого затвердження іншими органами інших гілок державної влади.

Повнота судової владипов’язана зі встановленням меж її компетенції і завершеністю рішень, що приймаються відповідними органами, та їхньою обов’язковістю. Рішення та інші акти органів судової влади, які набули чинності, обов’язкові для всіх органів державної влади, підприємсть, установ. посадових осіб і підлягають безумовному виконанню.

Законність судової владиполягає у відповідності діяльності судових установ та судових процедур вимогам законів. У законах та інших нормативних актах встановлюються компетенція, порядок утворення, структура тя основні функції судів. Одні з них детально регламентують статус носіїв судової влади, вимоги, що ставляться до них, містять гарантії незалежності суддів, інші регулюють процедурні аспекти діяльності судів у кримінальних, цивільних та інших справах.

Незалежність судової влади— один ; головних принципів ефективної діяльності суду. Реальна незалежність суду абсолютно виключає будь-який ■оплив політичних партій, громадських рччів та їхніх лідерів на судову владу. Не положення набуває актуальності в умовах багатопартійності, політичного плюралізму.

Отже, головним завданням суду є розгляд і перевірка достовірності наданих сторонами доказів, їх оцінка і прийняття відповідного рішення:. Інакше кажучи, суд повинен вирішувати спір, здійснювати правосуддя ..

6.3. Судова система є Україні________________

Судові органи в системі державних органів влади.У недавній історії України суди були здебільшого карально-репресивними. Нині вони покликані насамперед забезпечувати належне функціонування права, відновлювати справедливість і законність у суспільних відносинах

СУДОВА ВЛАДА

Україна залишається єдиною країною серед колишніх радянських республік, яка, утвердивши свою державність через всенародний референдум, оминула збройні конфлікти та цивілізовано здійснила зміну Президентів. Важливою подією стало прийняття Верховною Радою України Конституції, в якій закріплений розподіл аіади на законодавчу, виконавчу та судову й окремим розділом визначені права та обов’язки громадян.

У законі «Про статус суддів», прийнятому 15 грудня 1992 p., уперше в Україні розглядається діяльність судових установ за принципом розподілу влади. В законі визначено, що суд є не просто органом здійснення правосуддя, але органом судової влади, що стоїть на одному рівні з органами законодавчої та виконавчої влади39.

Відповідно до Конституції України суд — єдиний орган, уповноважений здійснювати правосуддя як особливу функцію держави. Як специфічний напрям реалізації державної влади правосуддя відрізняється від інших форм діяльності державних органів тим, що воно є основною формою здійснення судової влади.

У ст. 125 Конституції України встановлено, що система судів в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації, а судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції40.

Під судами, згідно зі ст. 20 Закону України «Про судоустрій»41, розуміються Верховний суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні) суди, районні (міські) суди, військові суди гарнізонів, регіонів та Військово-Морських Сил України. Саме ці установи становлять судову систему загальних судів України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний суд України, а єдиним органом конституційної юрисдикції — Конституційний суд України.

В основі системи судів загальної юрисдикціїлежить принцип поділу судів відповідно до адміністративно-територіального устрою держави. Існують три ланки судів. Перша ланка — районні (міські), окружні (міжрайонні), міжобласні, військові суди гарнізонів. Друга ланка — Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил України. Третя ланка — Верховний суд України.

За територіальним принципом щодо дислокації військ правосуддя не тільки у Збройних Силах, айв інших військових формуваннях (Службі без-

39 Див.: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник нормат.
актів. — Київ, 2001. — С. 70-89.

40 Тут і далі цит. за: Конституція України (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
від 28 червня 1996 p.): Офіційне видання. — Київ, 1996. — С. 46.

41 Див.: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. — С. 22.

пеки, прикордонних, внутрішніх військах) здійснюють військові суди. Підсудність справ цим судам за спеціальним суб’єктом дає змогу забезпечити доступність суду для великої частини громадян України, що належать до військової організації, скоротити строки розгляду справ й обсяги судових витрат, забезпечити мобілізаційну готовність Збройних Сил, а при потребі -збереження державної таємниці.

Основною ланкою судової системи України є районні (міські) суди, які розглядають понад 90% усіх судових справ42. На рівні місцевих судів щорічно (за даними 2000 р.) розглядаються понад 800 тис. цивільних справ, близько 900 тис. кримінальних та інших справ, близько 150 тис. справ про адміністративні правопорушення, близько 120 тис. господарських спорів та 9 тис. справ щодо військовослужбовців та прирівняних до них осіб41.

Найвищим судовим органом у системі судів є Верховний суд України.Він здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України, розглядає справи у порядку касації, вивчає та узагальнює судову практику. Судді Верховного суду України обираються Верховною Радою України безстроково. У складі Верховного суду України діють судові колегії — у цивільних та кримінальних справах, а також військова колегія, президія та пленум.

У загальній юрисдикції судів виділяється спеціальна юрисдикція, яка може здійснюватися спеціалізованими судами (наприклад, арбітражні, адміністративні та ін.). Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Під час судової реформи арбітражні суди України були перейменовані у господарські суди.Згідно із чинним законодавством про систему господарських судів, вони є незалежними органами у розв’язанні господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними організаціями та органами влади. Система господарських судів складається із Вищого господарського суду України, господарською суду Автономної Республіки Крим, господарських судів областей, міст Києва і Севастополя.

Загалом на початок судової реформи в Україні функціонувало 742 районних (міських) та 28 обласних і прирівняних до них судів загальної юрисдикції. В цих судах працювали 4897 судців. Крім цього, у країні діяло 367 арбітражних (нині господарських) судів41.

Принциписудочинства. У процесі побудови системи судових органів в Україні основні засади здійснення правосуддя були закріплені у законодавстві про судоустрій. Серед визначальних засад — законність, здійснення правосуддя лише судом, незалежність судів і підпорядкування їхньої діяльності

42 Див.: Гель А.П., Цвігун Д.П. Судова система України: Короткий конспект лекцій. —
Київ, 1999.-С. 17.

43 Див.: Стефанкж В. Судова система України та судова реформа. — Київ, 2001. — С. 44.

44 Див.: Грошевий Ю.М., Марочкїн І.Є. Органи судової влади в Україні. — Київ, 1997 — С. 3.


Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

− 6 = 1